Колядування — давній звичай зимових (переважно різдвяних) обходів із виконанням величально-поздоровчих пісень (колядок) і речитативних формул (віншівок) з метою сповіщення про добру новину — народження Ісуса Христа. Традиційним атрибутом різдвяного обряду колядування є зірка та рушник.
Колядки виконують на Різдво, щедрують — напередодні Нового року. А засівають вже в перший день Нового року. В колядках прославляють народження Христа, а щедрівками бажають добробуту родині, багатого урожаю і т. ін.
На думку дослідників, обряд колядування дійшов до нашого часу із язичницьких часів. У давнину був приурочений до дня зимового сонцевороту. Колядники – “рокові гості” – уособлювали душі померлих предків, які зʼявлялися у той чарівний час, коли межа між світом живих і мертвих зникала.
Не відчиняти двері колядникам не є гріхом, – священик ЗК відповідає франківський священик отець Микола Дрогомирецький. “Коляда – це різдвяна пісня в ім’я прославлення Бога. Йдемо колядувати, аби нести радісну новину про народження Божого Сина.