Нерозчинні основи — тверді речовини з різним забарвленням: ферум (ІІ) гідроксид Fe(OH)2, зеленувато-білий; ферум(ІІІ) гідроксид Fe(OH)3 — бурий; цинк гідроксид Zn(OH)2 — білий, купрум(ІІ) гідроксид – синій.
При високій температурі залізо легко сполучається з киснем, утворюючи окалину — змішаний оксид Fe3O4 (FeO·Fe2O3). В атмосфері кисню розжарена залізна дротина горить яскравим полум’ям, утворюючи теж окалину Fe3O4. При нагріванні залізо може легко реагувати з хлором, сіркою та іншими неметалами: 2Fe + 3Cl2 → 2FeCl.
Гідрокси́д залі́за(II) — неорганічна речовина з формулою Fe(OH)2, сполука заліза. Амфотерний гідроксид із переважанням основних властивостей. Кристалічна речовина білого (іноді із зеленуватим відтінком) кольору, на повітрі згодом темніє.
Окси́д залі́за(II), мо́ноокси́д залі́за — неорганічна сполука, оксид заліза складу FeO. Являє собою порошок чорного кольору. FeO можна одержати відновленням оксиду заліза(III) монооксидом вуглецю при температурі 500 °С.
Осади Fe(OH)2 та Mn(OH)2 розчинні у кислотах і частково в розчинах солей амонію. Іон Fe3+ з лугами утворює осад червоно-бурого кольору Fe(OH)3, який розчиняється в кислотах, але не розчиняється в надлишку лугу та солях амонію. Іони Al3+, Cr3+ та Zn2+ утворюють гідроксиди, що мають амфотерні властивості.
2. Оксид заліза (II, III) взаємодіє з сильними кислотами-окислювачами (сірчано-концентрованою та азотною). Гідроксид заліза (II) виявляє сильні відновлювальні …
З’єднання заліза (ІІ). Оксид заліза (II) не розчиняється у воді, тому відповідний гідроксид. Далі · Залізо та його сполуки (Частина 2). FeCl3 + 3NaOH = Fe(OH)3 …
Fe(OH)2 — основа середньої сили, Fe(OH)3 — слабка основа. Вони розчиняються у кислотах з утворенням відповідних солей.