У нашій мові діє чітко виражена тенденція розрізняти ці форми наголосом: в однині наголошуємо основу (кві́тки, ха́тки, ча́шки), у множині — закінчення (квітки́, хатки́, чашки́).
Це особливо стосується наголосу у слові «тато» у формі множини. Олександр Авраменко наголошує, що у випадку з наголосом у слові «тато» слід користуватися чинним правописом. Тому варто запам’ятати: у формі множини потрібно сказати не «татА», а «татИ».
квіти
| ВІДМІНОК | МНОЖИНА |
|---|---|
| Називний | квіти |
| Родовий | квітів |
| Давальний | квітам |
| Знахідний | квіти |
↑ цвіток (діал.), цвітка (діал.), цвіт (діал.), чічка (діал.), квіт (перев. у мн.), косиця (розм.)
квітка ; Родовий, квітки, квіток ; Давальний, квітці, квіткам ; Знахідний, квітку, квітки ; Орудний, квіткою, квітками.
кві́тка ; відмінок, однина, множина ; називний, кві́тка, квітки́ ; родовий, кві́тки, квіто́к ; давальний, кві́тці, квітка́м ; знахідний, кві́тку, квітки́.
кві́тка ; відмінок, однина, множина ; називний, кві́тка, квітки́ ; родовий, кві́тки, квіто́к ; давальний, кві́тці, квітка́м ; знахідний, кві́тку, квітки́.
КВІТ, ч. 1. род. а, перев. мн. Те саме, що квітка 2. Порозцвітали гарно квіти: Нагідочки, красолі і мачок (Гл., Вибр., 1951, 129); На підвіконнях росло …