Моральність — термін, найчастіше вживається в мові і літературі як синонім моралі, іноді — етики. У більш вузькому значенні моральність — це внутрішня установка індивіда діяти відповідно до своєї совісті і свободи волі — на відміну від моралі, яка, поряд з законом, є зовнішньою вимогою до поведінки індивіда.
Добро — найвища, абсолютна вселюдська цінність, яка наповнює життя людини сенсом, воно стає самоцінним, а не служить засобом для досягнення інших цілей. На відміну від прекрасного (абсолютної вселюдської цінності) добро адресується людині не в художньому образі, а в натуральному вияві.
Мораль як одна з форм суспільної та особистісної свідомості є системою поглядів, уявлень, норм і оцінок, що регулюють поведінку людей. Її основу становлять переконання, звичаї, традиції, громадська думка.
МОРА́ЛЬНИЙ ВИ́БІР — волевиявлення субʼєкта на основі надання переваги певній системі морально-значущих цінностей; самостійно прийняте моральне рішення, що реалізується у цілісній лінії поведінки чи окремих вчинках.
Центральною категорією моралі є добро. Добро — це вища етична цінність, робити добро — головний регулятив етичної поведінки. Протилежністю добра є зло.
42. Моральний учинок називаємо добрим, коли він висловлює свобідну орієнтацію особи до її вічної мети. Якщо мета кожної поодинокої дії, тобто її …
Дбати про слабких, маленьких, старих, хворих; · Не заздрити; · Жаліти інших, а не себе; · Своїми вчинками приносити радість; · Не завдавати болю.
Щирість – відкритість душі, чесне ставлення до людей. Доброзичливість – побажання людям добра, радості, готовність прийти на допомогу. Учениця.